Я знаю трохи більше, ніж нічого.
Я просто прикидаюсь на майбутнє.
Це щоб на простирадлі, без нікого
Згадати й знов забути незабутнє.

Я відсторонюсь майже не думками,
Бо хто ти є? Ми досі не знайомі.
Я відсторонюсь хибними замками,
Допоки ми далекі і свідомі.

Я раптом не ввійду у тво скроні.
Не хочу. Не питай мене навіщо,
Але торкнися рук, вони холодні.
Закинь думки про мене на горище.

Я знаю трохи більше, ніж нічого.
Не бійся, я не буду видавати.
Сприйму як незнайомого, чужого
І божевільну далі буду грати
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 13 лип 2016 о 04:02
Allochka Критика
Мотиви суму, емоційного вигоряння й зміни дійсності переважають у вірші. Мабуть, вони викликані негативним життєвим досвідом ліричної героїні.
Виправте "твоЇ".
13 лип 2016 о 19:47
Знайомі до болю незнайомці.
16 жов 2016 о 16:46
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024