Я просто прикидаюсь на майбутнє.
Це щоб на простирадлі, без нікого
Згадати й знов забути незабутнє.
Я відсторонюсь майже не думками,
Бо хто ти є? Ми досі не знайомі.
Я відсторонюсь хибними замками,
Допоки ми далекі і свідомі.
Я раптом не ввійду у тво скроні.
Не хочу. Не питай мене навіщо,
Але торкнися рук, вони холодні.
Закинь думки про мене на горище.
Я знаю трохи більше, ніж нічого.
Не бійся, я не буду видавати.
Сприйму як незнайомого, чужого
І божевільну далі буду грати
Подібні роботи