Poem

Я знаю трохи більше, ніж нічого. Я просто прикидаюсь на майбутнє. Це щоб на простирадлі, без нікого Згадати й знов забути незабутнє. Я відсторонюсь майже не думками, Бо хто ти є? Ми досі не знайомі. Я відсторонюсь хибними замками, Допоки ми далекі і свідомі. Я раптом не ввійду у тво скроні. Не хочу. Не питай мене навіщо, Але торкнися рук, вони холодні. Закинь думки про мене на горище. Я знаю трохи більше, ніж нічого. Не бійся, я не буду видавати. Сприйму як незнайомого, чужого І божевільну далі буду грати