Осінь спустошує всі резерви моїх легенів
На пальці.
Де крутиться газ вуглекисло-гарячий
І залишає невидимий фізиці слід -
Мою душу.
Варто зазначити:
Вчора зустріла тривогу,
Обпечену листям кленовим,
Ту, що, купаючись в сірих калюжах,
Просила милостиню.
Заслужено.
Далі був вечір.
Був це точніше ще день,
Тільки зорі
Запорошили дискету із записом сонця.
Більше нічого.
Може ще голод.
Чи не єдиний, кому не байдужа
Кількість паперу у моїх кишенях
Точніше його абсолютна відсутніть.
Дивна абсурдність.
Буде застуда.
Нежить озноблює холодом ятрене тіло
Це усвідомлення - осінь заходить у мене
Тихо й без болю.
З світанком.
Зустріла.
Подібні роботи
