просять у неба іскри і безмежності
струшують попіл на землю туманами
хочуть від нас трохи тиші й відвертості
тягнуть під сонцем хребти свої солодко
мудрі розмови ведуть волоспадами
вітер вдихають в дерева легенями
зорі над ними вночі біжать стадами
в себе впускають людей необізнаних
діляться спокоєм куривом чарами
в вени людьські немаленькими дозами
вводять залежність така мабуть карма в них
Подібні роботи
