Звання!
під небом полетіти!
Отак, щоб навіть
не торкатися хмарин.
Буденні аркуші
промінням підпалити,
бо ради кого жити є
в раю́ земні́м.
Подарувати сміх півсвіту -
тим, хто плаче.
А хто боліє -
чаю з медом, молока.
Звання ЛЮДИНИ - не межа,
це просто значить
допомагати серцем,
як мовчать слова!
Іти нагору,
витирати сльози, адже,
кому із нас вдалось
дійти без перепон?
Я знаю точно, серед нас -
немає па́вших,
слабких немає,
то лиш вітру забобон!
Lina_Bila
5
0
18
Поезія | Версія для читання 23 січ 2013 о 21:07
Анонім
Критика
Найбільш примітним у творі є його перша і третя строфа. Ідея першої - є для кого жити, третьої - серед нас немає слабких. Похвально, шо у другій строфі червоною ниткою проходить звання людини, яке Ви по-своєму інтерпретуєте. Але виправте, будь ласка, "боліє" - це русизм, знайдіть його укр. відповідник
Подібні роботи
