"Збентежений звір" 07.11.2016
Я біжу лиш вперед, лиш вперед споглядаю
Не тримаюся зграї бо і зграї немає
Самота, пустоту зовсім не наповняє
На одинці кричу, поміж інших співаю
Я у центрі завжди та мене забувають
Випромінюю холод до усіх хто навколо
Про тепло завжди мрію бо не знаю такого
Та настане та мить і від страху звільнюся
Я єством теплоти по вінця наллюся
Я вже зовсім не звір, не порожня людина
Я частинка чогось і когось половина.
sk8ter-boyy
2
0
18
Poetry | Reading version 08 nov 2016 at 09:35
Allochka
Critique
Цікавий висновок зроблений у кінці поезії. Справді, кожна людина є унікальним поєднанням певних рис (чогось) і є чиєюсь половинкою і, по суті, частиною нової людини.
1
Allochka, Довгі роздумування над нашим буттям показують різні версії життя нашого, укожного своя "доля"
1
Similar works
