Пробач мені, дружбо
А плекалося ж на добро,
Як я дарувала йому світло,
Як я зволікала з тавром.
Спустилась мудрість на втьоки –
Струїлась навіки ревністю...
Добро ж – на всі штири боки –
У слід за його взаємністю.
Забула, пробач мені, дружбо,
А ростила ж тебе навічно,
як він дарував мені крила,
як він зволікав комічно...
Але витримка і його покинула,
І зізнався він... (тепер же соромиться).
То любов – крізь заборони линула...
А минає – і дружба зводиться.
30.10.2016
Jana_BIM
1
0
18
Поезія | Версія для читання 20 лис 2016 о 02:29
Allochka
Критика
Якщо я правильно зрозуміла, то автор показала, як на зміну дружбі приходить любов, по суті, перекреслюючи першу, хоча й не завжди. Але нехтування почуттями має наслідком зникнення любові й дружби водночас.
1
Allochka, Зрозуміли вірно, дякую. Так, не завжди любов перекреслює дружбу, та в цьому випадку ЛГ не змогли лишитись друзями. Стали колишніми в усіх стосунках.
Подібні роботи
