Ми гналися за мрією
Що висіла в небесах
Ми звалися сім’єю
Та різали один одного не тільки в снах
Ми пройшли полями
великий шлях
І пропливли кораблями
Залишаючи рідних в тінях
Ми називали себе імперією
Що пропиталась історією
Ми створили новий світ
В якому був інакший цвіт
Рицарі й дракони
Демони й цивілізації
Вони зникли з історії
Бо так вимагали наші закони
Ми покорили небо й море
Залишаючи після себе радість й горе
Ми перетворились в великі легіони
А великі світу тепер наші ікони
Ми стали бажати кругом перемоги
Бо відчули себе немов боги
Ми підняли у небо свої мрії
А за ними пішли руйнації
Імперія наша скоро розвалиться
Й з горем життя наше спіткнеться
Місяць ховається
Й земля розходиться
Ми думали що купаємось в славі
Та були лукаві
І тепер все чорне виходить на світло
Й лице наше поблідло
О ні ! Тікаємо в гори
Сховаємо наші позори
Кидаймось в море
Смерть змиє наше горе !
Чому нашим справам прийшов кінець ?
Чому смерть станцювала нам танець ?
Кидайтесь в море
Смерть нехай змиє наше горе …
Torment
0
0
18
Poetry | Reading version 09 july 2017 at 21:49
Similar works
