Театр.
І посмішка безлика на вустах,
Спада немов пісок крізь
/Мене/
залишаючи лиш тінь…
/і на світах/
Далека доля
Втіка кудись вперед.
Не залишаючи ні грам, ні моля.
Все змішує – як той вертеп.
І де старі оті дороги?
Немає…
Лиш іпостасі, як ті птахи,
Кричать – Лови! Втікає!
Назавжди.
А життя?
життя забула
моя доля, хоч і кричи,
Лише слова – тут була.
І десь в кутку стоїть
Кістляво і кидає
/Карти/
Собі тихенько смерть.
Мене мабуть чекає.
/Щоб пограти/
І сміх в її очах
Чи може страх?
Що знов втечу від таємниць
/криниць/
У тінь світів
Де Амбер бруштином відлива.
Чи просто відлетів
Де є Зима
/Чи пак Весна /Краса/?
В холодній порожнечі,
Де стерті білі межі
У світлі темряви
Посеред втрачених речей
/ночей/
Сліди чи образи уяви
/Кидають кубики чорняві/
Що випаде – король чи туз?
При чому карти?
Це ж усе лише абсурд,
Театр світів
/життів/
І я і Ти…
2018
Подібні роботи
