В останній день кожної з наших розлук

image
В останній день кожної з наших розлук
Мені здавалось, що завтра нічого не зміниться,
Що ніч в склянці чаю шипить і прибоєм піниться
Чи то від шуму в плацкарті, чи від холоду рук.

В останній день кожної з наших розлук…
Півроку чи рік з тих пір, як ми були реальними.
Думки в голові поставали гіркими питаннями,
Чи я тебе не придумала? Чи ти тут?

В останній день кожної з наших розлук
Я хвилювалась, мов перед першим побаченням,
Та все це по суті зовсім втрачало значення,
Коли ти зігрівав мої пальці теплом своїх рук.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 13 лют 2013 о 03:11
Показати всі коментарі (8)
She, Дякую) Давно не писала вірші українською
13 лют 2013 о 03:55
римувати дієслова - це не дуже добре, рідко буває доречним. якщо допрацьовувати свої творіння (а в цьому 90% праці письменника), то може щось бути дуже хорошим. удачі) прцюйте.
23 січ 2014 о 06:05
Анонім Критика
Чуттєво змальовано те, що відчуває людина "в останій день кожної з розлук", увесь спектр хвилювань ліричної героїні. Водночас автор ставить дилему - "Чи я тебе не придумала? Чи ти тут?" - це дещо позбавляє поезію реалістичного звучання, робить її суто романтичною. Рефрен на початку кожної із строф постійно нагадує читачеві про так званий "час дії", що створює деяке напруження.
30 лис 2015 о 20:07
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022