Поцілунки
Усілась на волосся й «меду не дала».
Взяла чарівних я ромашок в руки кілька,
О, скільки в них любові і тепла.
Мене рідненький цілував синочок.
Ромашок білих мамі дарував букет.
І ніжний ромашковий пуп”яночок
Для мене, лиш зі мною був він тет-а-тет.
Я на щоці відчула дотик сонця,
А за вікном співали горобці.
І голуб сів хитрющий на віконце,
Шукав зернятка у моїй руці.
Клював малий зернятко за зернятком,
І я відчула радість у душі.
Він полетів, туркочучи завзято
(Мабуть, голубці написав вірші).
Сьогодні я – спокійна і щаслива.
У мене з радощів – серцебиття.
Бо цілувала мене щедра злива.
Ловила струмені й сміялась, як дитя.
Бо бавивсь ніжно той пустунчик вітер
Вривавсь без спросу у відчинене вікно.
Він цілував і смуток мені витер
З мого лиця, п”янкий, немов вино.
Liolina
4
1
18
Поезія | Версія для читання 20 бер 2013 о 02:58
Подібні роботи
