Панна
Кружляли хмарами поки не зникнув зір.
Боліло серце, згодом зовсім відтремтіло
і стало темно - ніч вдягнула кашемір...
Крізь тишу чую, що в кімнату входить панна.
Шпалери наскрізно малює в сірий тон.
Сідає поряд, в душу входить філігранно
і долива окропом свіжий фейлетон.
- А Ви прийшли, панянко, щоб мене розбити,
як чорна кава розлилися у мені?
- Прости, та я прийшла, щоб знов навчити жити,
і ти змогла збирати зорі восени...
Lina_Bila
5
0
18
Поезія | Версія для читання 22 бер 2013 о 22:26
Подібні роботи
