Панна

Мої думки, немов ворони прилетіли.
Кружляли хмарами поки не зникнув зір.
Боліло серце, згодом зовсім відтремтіло
і стало темно - ніч вдягнула кашемір...

Крізь тишу чую, що в кімнату входить панна.
Шпалери наскрізно малює в сірий тон.
Сідає поряд, в душу входить філігранно
і долива окропом свіжий фейлетон.

- А Ви прийшли, панянко, щоб мене розбити,
як чорна кава розлилися у мені?
- Прости, та я прийшла, щоб знов навчити жити,
і ти змогла збирати зорі восени...
land icon
17
view icon
Поезія | Версія для читання 22 бер 2013 о 14:26
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Переживаю разом з Вами Вашу ж поезію. І відчуваю якесь дивне сум"яття - і наче стильно, і наче цікаво, але якось важко сприймається, осідає попелом на голову і змушує розколупувати свою свідомість. Водночас відчувається у вірші якась недовершеність.
01 гру 2015 о 22:54
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2021