Панна

Мої думки, немов ворони прилетіли. Кружляли хмарами поки не зникнув зір. Боліло серце, згодом зовсім відтремтіло і стало темно - ніч вдягнула кашемір... Крізь тишу чую, що в кімнату входить панна. Шпалери наскрізно малює в сірий тон. Сідає поряд, в душу входить філігранно і долива окропом свіжий фейлетон. - А Ви прийшли, панянко, щоб мене розбити, як чорна кава розлилися у мені? - Прости, та я прийшла, щоб знов навчити жити, і ти змогла збирати зорі восени...