Посмішка*
що і на мить я не зімкну очей.
В ній потопають перламутрів домішки
і йде тепло, стікаючи з плечей.
У тих вустах, що медом майським змащені
сховався світ, сховалася пітьма.
Думки луною - ХТО ЙОМУ ПРИЗНАЧЕНИЙ?
А йде весна, некошена весна...
Така в тобі весела, щира посмішка -
фруктовий рай, черешень перший плід!
Я оживу у полі білим проліском.
Лиш поцілуй і окрили́ політ...
Lina_Bila
4
1
18
Поезія | Версія для читання 14 тра 2013 о 05:21
Allochka
Критика
Щиро й художньо зображено посмішку коханої людини. Ви розкрили усі можливі позитивні сторони посмішки. У ній показали радість, щирість, тепло, світло... Посмішку Ви наділили великою силою: вона здатна оживити, окриляти
Подібні роботи
