Skip to content

WritingPoemIn the exposition

Посмішка*

Така в тобі весела, щира посмішка, що і на мить я не зімкну очей. В ній потопають перламутрів домішки і йде тепло, стікаючи з плечей. У тих вустах, що медом майським змащені сховався світ, сховалася пітьма. Думки луною - ХТО ЙОМУ ПРИЗНАЧЕНИЙ? А йде весна, некошена весна... Така в тобі весела, щира посмішка - фруктовий рай, черешень перший плід! Я оживу у полі білим проліском. Лиш поцілуй і окрили́ політ...

Comments