Poem

Завари мені духмяного чаю, мій любий, татко! посади мене на своє коліно, як в дитинстві маленькою обійми й пригорни до серця міцно, я жалкую,але час не спинить і нічого вже не повернути назад, а мені здається, що зовсім не давно, я бігала маленькою по кімнаті, носилась з лялькою у дворі але тоді мені було всього 3 рочки, а зараз мені 18, а я хочу стати малою, повернути дитинство й все більше цінувати, як я час повернути хочу, я вже стала доросла, рідко приїжджаю додому , але часто переглядую ті фото, де ти мене маленькою садив на коліно і гладив моє неслухняне волосся.