Інфіз
Нам так хочеться радіти, що вчимося саме тут.
Але щастя щось немає - перша пара в нас футбол,
руки й ноги відмерзають, ну а ми - на стадіон.
Зразу ж руханку зробили, ноги й руки покрутили,
пострибали, походили, ще здавали нормативи.
Зуб на зуб не попадає, біжимо у роздягалку,
місця знов не вистачає, не встигаємо на пару.
Інститут у нас "культури". Це помітно, де не глянь,
інвалід стояти буде, якщо зайдемо в трамвай.
А гуртожиток на диво в нас "найкращий" - просто рай,
всі живуть, як на квартирах, а про воду й не питай.
Все у нас не так, як треба, адже наш це інститут.
НАМ ТАК ХОЧЕТЬСЯ РАДІТИ, ЩО ВЧИМОСЯ САМЕ ТУТ!
Snt.N.
6
1
18
Поезія | Версія для читання 28 вер 2011 о 22:37
У Вас таке виходить. Було б цікаво почитати і про інші заклади, інституції, суспільні явища та рухи. Подібні роботи
