Байдужість слів, байдужість фраз…
вона не поєднає нас
немов пустелею іти
води нема ніде, а ти,
стоїш переді мною мила
і мою спрагу раптом змило,
коли побачу я тебе
душа у мене зацвіте.
Немов вогонь гаряча кров
що робить з нами та любов
вона собі й не уявляє
що є любов, а ось немає...
Нічого більше вже нема
в тобі панує пустота
яка все більше поглинає
і почуття твої вбиває,
не розумієш що було
для тебе люди всі, це зло
вони тебе не зрозуміють
бо й розуміти ще не вміють
у голові лише луна її усмішка весняна
та постать що перед тобою
ні вдень й вночі не дасть спокою
тай спокою давно нема...
sk8ter-boyy
2
0
18
Poetry | Reading version 27 sep 2013 at 18:18
Allochka
Critique
Не зовсім досконала форма, зате досить просто й зрозуміло висловлено почуття і їх вплив на ліричного героя, що, безумовно, похвально. До речі, байдужість - це значно гірше, аніж просто відсутність почуттів.
Similar works
