Не шукай у мені
я черства мов каміння ,що лежить на твоєму шляху ,
погляд знову сумний і навіює дивну трагічність,
хочеться світу кричати "зачекайте!ось тут я зійду"
Все по колу й по колу блукаю мов в лабіринті ,
у думках все так гарно ,та чомусь не так у житті ,
кого стріну так хочеться душу відразу відмити,
а вони тільки зляться й говорять " не лізь ,ми святі!"
Їхня вичурна святість давно вже канула в Лету ,
залишились тільки якісь рвані шматки ,
щоб здаватись розумними беруть у руки газету,
це бездушні створіння - суто шкіра й кістки...
Я тікаю від них і коліна збиваю до крові ,
бо боюсь заразитись лицемірством та духом слабким ,
зовні милі вони й ідеально шовкові ,
всередині ж буяє підла спека та грім...
Хоч мене врятувати?то сховай у чарівному лісі
біля чистих озер та сприймай такою як є ,
полюби наче мед безкінечності цифру - вісім ,
безкінечно кохання твоє нехай до мене цвіте..
whim
6
0
18
Поезія | Версія для читання 26 гру 2012 о 06:35
Показати всі коментарі (5)
Кожна світла й оригінальна душа дещо самотня в грубому бездушному світі, але є ще безліч Світлячків, які спалахують і не гаснуть, незважаючи ні на що. В цьому випадку не завжди плюсик притягується до мінусика, тож шукаймо собі рівню!
2
Allochka
Критика
Звісно, будь-яка людина не є втіленням святості, але зберегти у собі людське, своє справжнє й самобутнє, неповторне "Я" може кожен із нас. Усі ми повинні берегти людську сутність у собі, аби не "лицемірством та духом слабким". І ще одне побажання: ставте пробіл після розділового знака, а не перед ним.
Подібні роботи
