Лелеки стиха воркували

Лелеки стиха воркували,
мабуть голубки краще написати.
Та хочу я щоб воркували - саме ті лелеки,
тіла яких бездиханно лежать у моїх ніг,
як сніг,
лише червоні плямки
на полотні,
В тіні.
А я дивлюсь на світ
За склом буденності моєї.
Була моя, тепер померла на руках -
Як просто знак,
Що все колись кінчається в житті…
Не можна жить лише у снах
Є ще лелеки вбиті у ногах.
А я стою, а може іл. Лечу у німоті
В далеке за майбутнє,
В минуле.
Таке собі життя без мене.
Без крапок і крові
Залишити собі зимне
Чи ні?
Мабуть обличчя звіра краще буде -
Як в Юди,
Що теж втікав від своїх слів
Сполохавши думки
Сади,
Свої діла.
Стоп, кажу я!
Де розум мій, невже отам лежить
В траві поміж лелеки?
Що кровлю оросили мої кеди.
Невже так жить,
Без посмішки, без подиху гірського?
До стелі прикипіти буденною
І сірою істотою міського
Постмодерну?
Чи стерню!
Чим душ в стромити в серце
На одинці?
Та не собі, а птахам мертвим на ялинці,
Тіла їх насміх почепити,
Щоб весело було
Ще можна роздягтись
І в танці дикім навколо дерева кружить
Невже так жить?
Чи просто кулю та не в лелек?
Нехай собі летять,
А в моїх ніг не мов той глек
Думки мої лежать…
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 26 гру 2012 о 09:05
мітки: вірш, поезія
круто.
28 лют 2013 о 22:19
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024