Про нас
Журнал
Конкурси
Роботи
Автори
ARTPEDIA
Вхід
➨
Реєстрація
Пошук
Знайти
Сортування:
по даті
по рейтингу
2
1
Mila
Фотографія
Травень Скрябіна
#Bergino_Ta. 512
Ніби так багато часу пройшло і його нема давно з нами. Але здається на мить, що він живий. І ця розриває серце на шматки. Кожне його слово було насичене чистим прозорим добром і жодна посмішка не була фальшем. Я
Bergino
Поезія
Errare humanom est
Корабель “Вікторія” тепер уже точно був приречений на загибель. Космічний шатл остаточно втратив керування. Чотири людини дивились в очі смерті. Чорна діра, котру вони були повинні дослідити, виявилась набагато склад
2
ghah48
Поезія
Фіалковий сад
Планета Курган прокидалась під хлюпіт сонячних струмків, котрі лилися із келиху небесного світила. Тіні відступали у схованки, ніби боялись обпалити свої щупальці. Дивились, як буря, іржавого снігу здіймає крила над зе
Visionary
Поезія
Третье чудо. Постапокалиптическая сказка
Откуда она появилась, никто не знал. Но она была единственным чудом, у которого не было хозяина…
Вот, к примеру, экспонат Скелет. Старик Тремс заработал на нем много минут чужого счастья, которыми с ним расплачивались
Nega
Поезія
Сказка: Мертвый художник и ворон
Жил был себе молодой художник – рисовал он для одноглазого короля и его придворных портреты да грамоты, тем и зарабатывал на жизнь. Жил он бедно в маленьком глиняном домишке без окон. Государь платил ему в день по одной
1
Nega
Поезія
Ілюзія
Дивовижно, як один погляд може змінити усе твоє життя. Випадковий порух головою. Мимовільний рух шиї вліво. У потрібну мить підняті повіки.
Десятки, сотні, тисячі, мільйони маленьких деталей повинні відбутись до цього,
3
VikWriter
Поезія
ВОСЕНИ... ВЕСНЯНИЙ СОН
між загадковими озерами чудес
зустріла знову я прихистя...
сховалась... зніжилась... з небес
спускалося вже жовте листя...
здіймалась осінь... плакали дощі...
журилися тополі в самотинні...
і сонцесяйні зорі падали в кущі..
2
pomizh_hmar
Поезія
Рибалки
Два поплавки непорушно стояли на воді уже пів години. Ранішнє сонце вже починало припікати голови двом десятирічним рибалкам. Їх карі очі прямо гіпнотизували пір`яні, пофарбовані у червоний поплавки, але дива
2
Eva
Поезія
***
Ноктюрн заграло сонце,що заходить.
Блаженна, дивна, неповторна мить.
І, літня спеко, дякую за втому,
За літню втому,дня чарівний світ.
Із вдячністю я проводжаю сонце,
Кудись за обрій, в дальній горизонт.
Чекають на про
2
Yarka
Поезія
Чим дальше горизонт, тим важче йти,
А, може, не вдивлятися у далі?
Ти маєш шлях? То йди по ньому, йди,
Чи натискай ногами на педалі.
Якщо життя - це сон, то ми є хто?
Ми - тіні, що лишились на папері,
То що таке життя? Це гориз
5
2
Yarka
Поезія
Вона
Літо. Захід сонця освітлював дорогу, викладену із камінців, і дерева, що легенько хилилися під подихом помірного вітру. У селі, куди вона потрапила випадково, усі готувались до вечері та сну, а вона стояла просто посеред
2
DakotaGun95
Проза
Подих інцесту - випадковий подих
(трагікомедія)
Він був страшенно цікавий. Навколо нього все булькало – бігали люди і коні, крутилися гроші, текла кров. Старі ідеї здихали, даючи життя новим. Майстер сарказму, тато гротеску, він шматував життя не згірш
6
1
swinomatka
Проза
Про нас
Наша команда
Техпідтримка
Країна творчості
JURAMAX
© 2010-2024
Українська
Русский
English
Deutsch
Italiano
Polski
Magyar
Site map