Волошкове поле
Час пускати їх в моє волошкове поле
Скільки раз припадали, та завжди не до тих ніг
Стільки довгих років марно тратили кроки
Моє серце, як та макова квітка - сп'яніло
Хтось погладить румяну щоку срібним крилом
Я на вічність так довго й помилково летіла
Абсолютно не той шукала аеродром
Сонце грає пісенну Рок-збірку на струнах вій
І туманність острівна очей поглинає
Я метеликам твоїм прошепотіла: Він мій
Ти єдиний, хто мої волошки збирає
Подібні роботи