В небі очей твоїх…

Чому ти говориш про мене у третій особі? Я ж поряд, хіба ти не бачиш, не чуєш мене? І сльози чому проливаєш при кожному слові? Раніше раділа, а зараз обличчя сумне... Зажди, ти про мене говориш в минулому часі?! Я тут!.. Я у небі очей твоїх! Ти ж бо - мій рай... Даровані мною троянди засохли у вазі. Чому їх не викинеш? Ну ж бо, давай, викидай?! Стривай, що ти робиш: мої перечитуєш вірші? Ти ж їх не любила раніш, особливо ось ці: Про тебе, про наше кохання, річниці всі наші... Чому розглядаєш обручку свою на руці?.. Здається мені, починаю усе розуміти: Я завжди з тобою, та поряд не буде мене... Без мене, кохана, ти мусиш навчитися жити. Я житиму в небі очей твоїх, щастя моє.