Якорем

Бувають такі дні, що ніби випадають із календаря. В такі дні людина зазвичай присягає собі, що обов'язково зробить все те, що хотіла робити з чергового наступного понеділка. Такі дні, здавалось, мерехтять якоюсь потаємною надією, якоюсь утаємниченою переконанністю, що все коли-небудь, хоча б на крихітний проміжок часу буде гаразд. Такі дні особливі. Вони ніби якорем тягнуть людину до дна, щоб там вона знайшла діаманти. Отак легко, без особливих зусиль такі дні врізаються в людину наскрізь. Тоді хочеться, щоби усесь-увесь світ належав тільки тобі. Такі дні обкутані панциром спокою і водночас тривожного смутку. Людина навіть доконечне не може стверджувати, що це за день: будний, вихідний чи свято. Він просто є і просто є зараз, в цю важливу мить, а не у спогадах. Такі дні, звісно, минають, але лишають по собі щось істинно особливе, щось звичайно-містичне. Такі дні відчувають себе радіантом енергії і втоми в одному флаконі. Бувать такі дні, що ніби якорем випадають із календаря.