LiteraturGedichtIn der Ausstellung
Gedicht

LiteraturGedichtIn der Ausstellung

*по дороге)
Ми завжди будемо вчитися тільки на своїх помилках, а не на чужих, але з кожної горе-хвилинки ми беремо великий досвід. І ще... одного разу мій син зламав мені вазон, який я вирощувала 6 років, я довго плакала, нервувала і зранку відламану гілку посадила в окремий глечик... терпер у мене два вазони. Звичайно, душа - не вазон, але в 30 я переконалась, що після одного великого болю приходить мінімум два щастя ![]()
Ой, Аннет, я розумію, що вам хотілось вилити душу... Але я б не назвала цей шматочок поезією. через кожних кілька символів натрапляю на "сумно-важко-тяжко". По-моєму, ліричній героїні не 20, а якихось 15 літ І вона тільки-но починає розуміти, що таке справжні емоції, почуття і який стосунок до цього всього мають гроші. "...жити з тим від кого страждаєш важко-важко..." - о боги! То нащо з такою особою жити? Не подобається щось, не влаштовує ставлення людини - тікайте подалі і не озирайтеся!
Тільки от не нарікайте на все отак жалісливо.
Melden Sie sich an, um zu kommentieren.