Вічність

Сказав їй: ”Люблю! Як схочеш - помру! Лиш вкинь божевільному гріш до кашкета...” Вона ж засміялась у вічі йому: “А де ж карета, мій принце, карета?” І кинув кашкет, і здійняв “пістолета” - Два пальці до скроні. Й зі сміхом вночі Він крикнув: “Карету! Життя за карету!” І Вічність погнала його у дощі...