Мене ніхто ніколи не кохав.

Мене ніхто ніколи не кохав. Все минало швидко, як дощ в спекотнє літо, як поїзди які спішать до своїх перонів. Як вітер пролітали поряд, крізь мене. Залишали з розбитим серцем. З моїх спогадів неодмінно б вийшла чудова драма. можливо навіть виграла б оскар. Але кому це потрібно якщо мене ніхто ніколи не кохав. І я страждала. виїдала свою душу ложками. Придумувала тисячі оправдань і звинувачень. Можливі розвитки подій "як би було так,а не інакше" Різні головоломки,схеми. Це все ламало мою систему.Руйнувало мою орбіту. Ночами я дивилась на зорі,хтось в них бачить щастя, Для мене ж в них тонни болю. Чому при можливості кожен робить спробу запхати ніж в спину, та так щоб до серця,чим сильніш вдарити. Життя сплутує всі мої карти. Я бачу як кохання летить в прірву, чи варто(встигну)його зловити?! Господи,мені ж від тебе нічого не треба, тільки благаю, нехай на цей раз це буде взаємно.