Gedicht

Будем сидіти у темній кімнаті двору. Ніч у особі холоду схопить руками. Вдячно молімось за те, що не маємо дому. Все, що потрібно, трапилося із нами. Далі зустрінемо сонце й подумаєм: ранок, Сон прибере вже із неба свої суцвіття. Ми все не звикнемся з власним відлюдним станом... Наші життя народились не в те століття...