Тінь вітру

Існують гірші тюрми ніж слова Коли у грудях мучить біль та кругом голова, Коли весь час живеш на самоті І більше не лишилося ніяких почуттів, Ніхто не знав куди все приведе, Так важко було бачити цей світ яким він є Не знали ми ціну минулих дій, Нема страшніших привидів, ніж привиди надій І всі кохали так, як вміли, Та як могли берегли ми мрії Та так несподівано й непомітно Мрії всі віднесло вітром Ненависть – дар, що дарять нам роки, За що таке життя нам всім і за які гріхи? За що кохання прокляте моє Ми загубили віру, віру у найкраще все На жаль, в житті все стало проти нас Колись до всіх нас прийде смерть, коли настане час Такий жорстокий цей дорослий світ Та доки пам’ятають нас, ми ще всі живі І всі кохали так, як вміли Та як могли берегли ми мрії З нас уціліли лише злі та вперті Ми залишились сам на сам із смертю Від очікування чогось вся душа заіржавіла І себе так важко вже знайти, Я немов примара, і знову я втрачаю сили, Я така ж тінь вітру, як і всі