Суцільний лід

Суцільний лід розлігся на земній долоні і побіліло там, де чорним поросло. Скотився день, а з ним і сонце у комору. Все зникло безвісти... Та й в серце намело. У диких сутінках я страху не вбачаю. Боюсь від спогадів лишитись в темноті. А свічка воскова, немов промінчик раю до мене йшла коханно у твоїй руці... Два кроки ступиш - я іду тобі назустріч. Це не багато, знаю, скоро оживу! Суцільний лід в кімнаті, а у серці - муки, бо не змирюся з тим, що привида люблю...