***

Ноктюрн заграло сонце,що заходить. Блаженна, дивна, неповторна мить. І, літня спеко, дякую за втому, За літню втому,дня чарівний світ. Із вдячністю я проводжаю сонце, Кудись за обрій, в дальній горизонт. Чекають на проміння інші долі, Які уже вдивляються в озон. Солодку спрагу тіні змінить спокій І трішки більше часу для краси. На небі вже зірок бурхлива повінь, Стихія снів у головах важких. Світ почуттів був створений бездонним, У літню ніч відкритий він усім. Якщо повз пролетіли Купідони, То в ніч таку дозволено, не спи! Не бійся подивитись в очі сонцю Що знову повернулося сюди І пастораль ранкова посміхнеться В очах, що ти замружив від краси...