Думки-собаки

Захмарні віражі снігами виснуть Та падають ледь чутно, наче пух. Плануємо, а хтось ті плани креслить, Приковуючи думку на ланцюг. І одна одній кігтями, зубами - Нашийники думки-собаки рвуть, Втомившись бути Совісті рабами, Чекати з́авжди підходящу мить. Звільнившись від ярма думки лайливі, Спрямовані впіймати власну суть. Здолать під силу їм місця вразливі, Що нас людей не красять, а псують.