Zum Inhalt springen

LiteraturGedicht

НАБОЛIЛЕ

Старенька жiнка розгрiба смiтник. Невже вона — i мати, i бабуся?! Я за суспiльство, у якому зник закон поваги старостi, боюся. Я у суспiльствi, де голодний дiд пляшки збирає у недiльнiм парку, не хочу жити. Що там не кажiть, а душi багатьох — така смiттярка, що жоден бомж не вiдкопає там нi крихiтки духовної поживи. Пора вже, люди, схаменутись нам, таким "благополучним i щасливим". Не милостиня їм потрiбна, нi — можливiсть власний кусник хлiба з'їcти. То наша совiсть доживає днi десь на задвiрках втомленого мiста

Kommentare