сон

сонце у небі горіло, підпалило наші життя. коли за вікном було літо ми жили в своїх почуттях. холодні ріки і чутно сміху, незламна посмішка, безсонні ночі. хапало дух, пронизало серце все, що бачили наші очі. безмежне поле всипане квітами, затамував подих сосновий ліс, заставлене місто будівлями топилося в сльозах рік. кинуло сонце у очі промінь, я прокинулась, бачу - стеля. це був всього лиш сон. це вигадана поема.