Люби!

Люби! Чому мене не любиш? Не заглянеш в душу? Сумління, страх, пітьма тривожать... Чому, не знаю... Скитаюсь я в собі, в тобі не можу... Не бачу відблиску в своїх очах Твого кохання. Так рано збудилась я від сну Щасливого, де ти і я, І ніжить душу теплий подих Твого бажання... Це сон! Тяжка реальність самотності з'їдає душу, запирає подих, а серце все ж горить вогнем кохання.