Поезія потрібна дивакам...

«Життя іде – і все без коректур» - Не актуально, певно, вже й банально. Скільки в житті пройшли важких тортур, Що зберегли в своїй душі сакрально? На кого уповали? – все дарма: Ми вірим - зрадять нас (це аксіома). «Поезія потрібна дивакам. Поети не потрібні вже нікому». «Торуй свій шлях…» - теж гасло без мети, Мета, точніше, канула вже в Лєту. Навіщо йти, і як – КУДИ ІТИ? Не зрозуміє вже ніхто твого памфлету! Невігластво – релігія мільйонів; Ти – виродок, якщо в тобі є Дух. Нас знову всіх закопують до схронів, Оголосивши світову війну. Поет – лише поет, лише писака; Він зброю має зовсім вже не ту, Якою можна зарубати ката, Якою міг би він порятувать весну. Поет – лише поет, лиш знаку лицар; Поет – лише хірург книжкових травм. А хто ж дістане з-за комоду списа?.. Поезія потрібна дивакам…