Крик з неба

відгриміли громи канонад хто не вижив одразу став свят хто не був у боях записався в резервні герої ми народ що був мирний і разом узявся до зброї проминають роки а здавалося лише хвилини ми вже не юнаки але пісня повстанська ще лине ми були тоді босі і голі але вийшли до бою ми стояли брати там до скону і лишились собою нас кати катували нещадно але ми не корились нас стріляли вбивали і ладно було зупинитись але ми не могли бо мільйони чекали на диво і ми стали кістьми не здалися і впали нескірно що ж тепер ті кати стали скрізь як герої що ж тепер наш народ так й лишається жити у гної я помер а мій кат б’є моїх побратимів я помер за свободу народу й гнию у помиях я повстану не сам але духом живим в чужім тілі і помщуся катам що людьми жити так і не вміли а за те що державу мою утопили в крові я повстану ще раз й закопаю усіх ворогів