Від Осені...

Від осені на пам'ять тільки спогади, холодні вечори, що переходять в зиму… лишилися дерева гордими, ховаючи самотність мов за спину… Так бракує щирості й тепла, дороги стомлені, як завжди непорушні… Все йде своє чергою, а я з недосолодженою кавою на кухні… Хвилин байдужість, й вечорів мовчання, так в’їлися у серце ненароком… Від осені на пам'ять сподівання, від мене до зими півкроку…