Gedicht

Більше немає сил прикидатися, Приховані сенси – це не моє. Щоправда, я не збираюсь здаватися, Життя собі йде як є. Більше не хочу брехати, Навіть в найменшім – брехня. Краще б їм, звісно, не знати, Краще би їм не я. Час не боятися вірити, Мені вже не страшно таке. Довіра… тільки би сили ті, А далі – нехай буде. Не на моїй совісті Лицемірство, байдужість, зрада, Думаю лиш: «до-ле-ти», Те, що моя відрада. Щоб трохи більше впертості, Менше до себе гидкого жалю, І трошки до сліз… відвертості Щоби потім – «я не здаюсь».