***

Ще до спраглості дихаю тілом твоїм, мов шалене дівча твою плоть люблю. Я для тебе всього лиш рабиня, ти ж мене не лякайся, молю. Ще взиваю твоє імя, наче іскри карбую на полотні. Я для тебе всього лиш дитя, ти ж наснився мені. У полон мов у піднебесся, де стежки розійшлися на двох. Чом ведеш мене знов над прірвою, від своїх закриваєш думок.