Gedicht

Моє місто заснуло під снігом, На безлюдних і замерзлих вулицях, Я гуляв, а він йшов за мною безслідно, Білими сніжинками, що до обличчя туляться. Так спокійно дихалось, без людей і натовпу, Без суєти і буденного поспіху, Що захотілося сніжинками стати раптом, І розтанути у вітрі ранковому. Полетіти за мріями в затишок, Білого танго зимових хурделиць, І цей холод колючий прощати, Засинаючи в білій постелі. Моє місто заснуло під снігом, На безлюдних і тихих вулицях, А я зникав так само безслідно, Як і сніжинки, що до обличчя туляться. © Ігор Кордис. 30.01.14