Gedicht

я не приховую сльози, коли дивлюсь новини, не приховую слів, щоб описати ситуацію. висихають очі від безнадії. пересихає в горлі, коли оголошують мобілізацію смерть молодих не пробачать владі люди, що вірять у свій народ, люди, що стоять на барикаді і захищають нас від незгод. пролита кров, невимовні втрати все, що не доведеться забувати здається війною, але чекай, це і є війна, вже перейдено край. що буде покладено на кінець: вінок перемоги чи смерті сердець, що воюють за нас у цій боротьбі, лютій, нещадній, страшній пітьмі, повній криків і галасу звідусіль криків тонких і грубих голосів, справжніх душ і щирих очей, які не стулились за сотні ночей?