Gedicht

Від неї пахне мандаринами та щастям, Душа в неї покрита, медом з тепла та ласки, Вона рідко ним пригощає і чекає в житті на казку, В неї холодний матовий погляд, вона ним може крізь ребра у серце вжалити, Захист від болю, пустоти, самоспалення, Волосся-мелена кориця, яка весь час лоскоче ключиці, З нею хочеться проводити вічність, ніби магнітом думки притягує. З кожним дотиком, шкіру до кістки розплавлює, Тримай її міцно, не дозволяй плакати, Якщо вона піде, назавжди залишиться в серці, медовим жалом.