перший крок до свободи Я навіть не помітила коли опустила руки, не те щоб втратила сенс життя, просто перестала рухатись до тих цілей які я собі колись ставила. Взагалі відчуття розгубленості і розчарування, розбило мене. Я ніяк не могла зібрати себе, щоб створити нові стимули, які б допомогли мені з'їхати з мертвої точки. Я почала відрікатись від себе, від близьких мені людей, дійшло до того що я перестала виходити з квартири. Адже в моєму "королівстві" мене ніхто не обідить. Закритись в собі самий легкий вихід. Але обравши його, ти собі закриваєш дорогу в майбутнє, в якому ти можеш себе реалізувати, на томість стаєш параноїком, соціофобом, мізантропом, цей список можна продовжувати довго,але чи вартує ця гра того полум'я?! Я для себе вирішила що це занадто велика ціна за самообман і відчуття спокою. Те що ти признаєш свої страхи і помилки- зробить тебе сильнішою і навчить переборювати свої слабкості. І на справді це вже й не так страшно.