А як в неділю вперше заграють великодні дзвони, і священик тричі зніме хрест угору і тричі возвістить: "Христос воскрес! — то чую, як з грудей мільйонів вихопиться один великий стогін, один червоний крик, один невгаваючий зойк: "І нам належиться життя!” Христе, ти муки прийняв за нас грішних і на дереві сорому повис, а на третій день на славі піднявся, а наші батьки, мужі і брати намарне мали б страдати і конати? Невже ж намарне лилася людська кров і душі, як осіннє листя летіли, а край цілий стогнав, як велика Голгофа? Ні, ні, ні! Як щезає дим — най щезнуть, і як тає віск від лиця огня, — так най пропадуть во віки і во віки вороги воскресення народу! Уривок, "Під Великдень", Б.Лепкий