Ода природі

Прийшла багряна, золота, простоволоса, припорошена сумом осінь. Вона прийшла нежданно. Непомітно вона вливалася в крони дерев, прикрашала мережаним павутинням чисте небо, підбавляла яскравіші відтінки чорнобривцям. Осінь малювала природу на свій лад. Літній мажор вона огортала акордами ліричного мінору. Усе живе полонила соїми чарами. ... І ось, прокинувшись одного ранку, ти розумієш, що осінь ввійшла у свої права - права бабиного літа. Ти стоїш на лісовій галявині і мрії на крилах вітру несуть тебе у верхів'я дерев. Ти поринаєш у позолочену зелень осіннього творіння, ступаєш по зігрітому сонцем зеленому килиму. Лагідне сонце сміється до тебе і посилає свої сонячні привітання. Захоплений краєвидом, що стелиться перед тобою з-під небесся, ти вражений красою і гармонією до глибини душі. Вітрець оповиває тебе чарами осені і ти, невзмозі не підкоритися їм, поринаєш у солодкі юнацькі сни - сни молодості і дитинства, сни, де ти своєю душею можеш посягнути таємниці краси природи. Як сказав Емерсон, "природу не можна застати неохайною і напівроздягненою, вона завжди прекрасна." Вона подобається нам і притягує до себе тому, що вона природна, натуральна. Їй немає рівних у красі і гармонії. Разом із тим це її найбільша сила і слабкість. Ти - дитя природи, а кожна дитина повинна дбати про своїх батьків і піклуватися про них. Тож охороняйте свою матінку-природу!