Якби ти міг воскреснути з оман...

Якби ти міг воскреснути з оман, І стати найсолодшим божевіллям… На сотні криків порвана пітьма, Та відповідь ятриться в ранах сіллю. Стікає воском часу біль і грим. А чиста мрія, зваблена одчаєм, В зіницях ночі народила гріх. А я шукаю серед пекла раю… Твій розум – меч, освячений слізьми. Твої боги блукають поміж істин. Розлука – наш двобій. Якби ти міг Спинити цю стихію падолисту. Дощами тиші відміряє час Твоя душа, в рядки мої закута. Настояну на вічності печаль Я вип’ю до останньої спокути.