Місто

Сумний тролейбус розтинає Хвилі електропроводів Між буднями й шматочком див. А місто звіром проповзає І язиком з дерев знімає Мене, щоб я повзла за ним в цементно–сивий дим. Та я сиджу на своїм місці На довгих лапах яворів – Також казковий дикий звір. А місто знає і кусає, І мене в вирій не пускає... Та я давно живу у нім - на дереві своїм.