Poem

Спогади варіювали в її голові Нестримно коловши в чоло Та обмаль часу що прожита Незрівнянна з досвідом життя Обколовши всі свої думки Вони у неї наче наркомани Змінювались і оргазмували При спогадах своїх відчуттів Мовби п’янким ароматом Лелися сльози з орбіт Вона не планета, а космос Купа незвіданих зір Які то світять, то тухнуть Чи вдень, чи зрання, чи вночі.