Безмір атласний*

Підніму свої очі і гляну у безмір атласний. Що у ньому такого? Знаєте - творить дива! Безнадія надією в нім кожен день ожива, а ідей вистачає й на завтра, й на потім відкласти! У буденній рутині, бруду, асфальтів і пилу онімілі слова за собою поставлять кінець. Не поставлять лише ті мільйони хоробрих сердець, котрі неба сягають, вдягаючи поглядом крила...